Поразка Росії: як падіння режиму Асада вплине на авторитет Путіна.

Президент Сирії Башар Асад втік, втративши владу. Росія та Іран підраховують свої геополітичні втрати, причому Росія, не звикла до такого, намагається зберегти обличчя. Туреччина отримує вигоду, а Ізраїль виявляється в розгубленості: замість формально ворожої, але зрозумілої країни (практично - монархії, якою клан Асадів правив понад 50 років) під боком може з’явитися більш ворожа держава, керована ісламістськими угрупованнями. Інформатор пояснює, чому крах режиму в Сирії є особливо болючим для Росії.

Асад утік зі своєї країни через те, що його покровитель Росія на чолі з Володимиром Путіним більше не була зацікавлена в його захисті, пише Дональд Трамп після втечі сирійського правителя. "Сирійське фіаско РФ - це наслідок геополітичної дурості та обмеженості Путіна. Подібний сценарій може стати реальністю й для Росії", - наголошує глава ОП Андрій Єрмак. Усунення Башара Асада від влади в Сирії демонструє слабкість Ірану та Росії, які підтримували його режим, заявила верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та безпекової політики Кая Каллас. Що означають ці та інші подібні заяви політиків?

Публічне приниження Росії

Коментарі щодо втечі Асада свідчать про одне: поразка Росії стала очевидною для всього світу. І всі розуміють: це серйозний удар по планах Путіна, який за допомогою Сирії намагався довести, що Росія є значним геополітичним гравцем (щось про багатополярний світ). І цей вплив зник всього за 10 днів. Цього вже достатньо, щоб зарахувати "сирійську кампанію" Росії до пасиву, яка всередині країни-агресора давно вважається успішною.

Нагадаємо, військовий конфлікт у Сирії триває з 2011 року. У бойових діях у різний час брали участь урядові сирійські війська, опозиційні сили, радикальні ісламісти, курди, бойовики Ісламської держави, а також збройні сили РФ, США, Ірану та Туреччини.

Росія вторглася до Сирії у 2015 році. Це сталося на тлі ізоляції РФ, яка почалася після незаконної окупації Криму та війни, розв’язаної на українському Донбасі. Входячи в Сирію, Росія прагнула до того, щоб "з нею розмовляли" і поважали - мовляв, без діалогу з РФ жоден конфлікт у світі не можна вирішити.

Другим завданням було продемонструвати військові можливості РФ. Які, до речі, було дуже вигідно показувати на фоні погано озброєних сирійських угруповань або бомбуючи беззахисний Алеппо (як пізніше Маріуполь та інші українські міста).

Протягом цього періоду Росія тричі оголошувала про згортання військової операції та свого контингенту в Сирії, але навіть після цього продовжувала брати участь у бойових діях. До кінця 2017 року "Ісламська держава" в Сирії була розгромлена, і значна частина території республіки перейшла під контроль уряду.

Росії також дісталося кілька ласих шматків: авіабаза Хмеймім у Латакії та порт у Тартусі, де базується російський флот. З традиційною впевненістю Путін, виступаючи перед своїми військами у Хмеймім у 2017 році, натякав, що "Росія тут назавжди" - тобто війська РФ отримали постійні пункти дислокації в регіоні.

Крім того, Путін обіцяв терористам Сирії "небувалі удари", якщо ті "піднімуть голову". Правда ж, повне дежавю? Українці також чули таке багато разів про небувалі удари Калібрами, Кинджалами та Орешниками, якщо Україна чинитиме опір.

Telegram oembed: https://t.me/informator_live/3644

І ось "терористи" підняли голову - і Росія, за даними ГУР МО України, біжить зі своїх "постійних пунктів базування" у Тартусі та Хмеймім. Терміново евакуює авіацію та флот. Путіну варто пам’ятати, що Україна та весь світ зараз бачать ціну обіцянок про "Росію тут назавжди" та погрози про "небувалі удари".

А що якби Ердоган не дозволив?

Глобальна поразка Росії - демонстративна та публічна, але деякі деталі, можливо, поки що непомітні для всіх. Цікавий пост з’явився 8 грудня в російському пропагандистському Telegram-каналі Fighterbonber, який спеціалізується на авіаційній темі. Там анонсується вихід РФ із точок базування в Сирії.

Тут "вусатий тарган" - це, ймовірно, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Якщо серйозно розглядати цю інформацію, виходить, що без згоди Анкари (і, можливо, відповідних вказівок з Туреччини підконтрольним сирійським угрупованням) Росія не змогла б безперешкодно і без втрат.

Якщо це так, то обачний Ердоган просто дозволив Росії "зберегти обличчя" - йому з Путіним ще "дружити" в різних форматах, послуга зайвої не буде. Цим епізодом президент Туреччини, власне, демонструє, зокрема Росії, хто в регіоні Близького Сходу є впливовим суб'єктом, а хто - об'єктом впливу.

А що якби Ердоган не дав дозволу на евакуацію? І РФ під натиском повстанців втратила б усю техніку, а не її частину? Це вже була б не просто геополітична поразка РФ, а військове фіаско.

І ця ситуація - результат сирійської кампанії в мініатюрі. Росія та Іран підтримували Башара Асада, Анкара - опозиційні угруповання, що контролюють провінцію Ідліб на північному заході країни. Тепер Путін втратив вплив, Іран ослаб (також спішно евакуює своїх військових та дипломатів з Сирії