Нова інформація показує, як фінансові махінації перетворюють заклад на місце незаконного збагачення. Інсайдери прямо стверджують, що в установі існує цілий "ринок", що приносить величезні прибутки.

Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!

Підписатися

Про це пише портал From-UA.

Керівництво СІЗО, зокрема, здатне робити відкат у Мінюст: щомісяця надходить близько 500 тисяч доларів - така плата за непритягнення до відповідальності та відсутність перевірок.

Заступник начальника оперативного відділу Павло Лозенко і начальник установи Володимир Халавко опинилися в центрі чергового скандалу. У Лук'янівському СІЗО ув'язнені можуть придбати майже все, що забажають, а ціну на кожен товар або послугу встановлює сам начальник Володимир Халавко.

Проте важливо зазначити, що такі процеси, ймовірно, не обмежуються кількома людьми в керівництві. Начальник Володимир Халавко, використовуючи свою владу, створив цілу систему корупційних схем, до яких залучені не лише чиновники, а й рядові працівники. Саме Халавко є тут ключовою фігурою в процесі, він побудував цю структуру з метою збагачення, застосовуючи тиск на всіх, хто не підтримує його "бізнес-плани". У такій ситуації працівники, майже постійно під його впливом, опиняються просто заручниками обставин.

Популярні статті зараз Пенсіонерам виставлять рахунок: чому доведеться віддавати гроші державі Як супермаркети обманюють покупців: про що повинні знати українці Повістки, відстрочки та облік: що чекає з Нового року Хватить на гречку та хліб: пенсіонерам оформлять 570 грн. Показати ще

Незважаючи на офіційний статус державного закладу, Лук'янівське СІЗО давно працює за власними правилами. Ці правила встановлюються не законами, а тіньовими схемами, які вигідні перш за все тим, хто повинен забезпечувати правопорядок. "Цінник" пенітенціарного закладу вражає своїм цинізмом і масштабом, фактично перетворюючи ув'язнення на комерційну угоду, де все вирішують гроші і так звана "дах".

Що по цінах?

За інформацією з різних джерел, в Лук'янівському СІЗО діє неофіційний "цінник", який шокує своїм розмахом. Хочеш отримати мобільний телефон? Приготуй від 5 до 15 тисяч гривень – все залежить від моделі. Але якщо під час обшуку твій гаджет забрали, не засмучуйся - повернення коштуватиме "всього" 5 тисяч гривень. А якщо хочеш користуватися телефоном без страху конфіскації, будь готовий віддавати ще 10 тисяч гривень щомісяця.

Хочеш змінити умови утримання? Переміщення з тісної камери обійдеться в 2 тисячі гривень, а місце в "комфортних" умовах коштує 1 тисячу доларів.

Справжньою "перлиною" у цьому списку є послуги, пов'язані з так званим господарським обслуговуванням, більш відомим серед ув'язнених як "козлятня". Цей привілейований статус відкриває шлях до численних можливостей. Одна з найпопулярніших схем, після приписки до "козлятних" - звільнення під виглядом мобілізації на війну. Звісно, ніхто в ТЦК не відправиться. Вартість такої "послуги" складає 3 тисячі доларів, і вона активно використовується, незважаючи на свою цинічність і очевидну протизаконність.

Хочеш лише числитися і нічого не робити? Це задоволення коштує дорожче – 4 тисячі доларів.

Список на таких "плюшках" не закінчується. Літр алкоголю "тягне" на 3-5 тисяч гривень, а наркотики - за це доведеться викласти від 500 до 1000 доларів.

Ще однією абсурдною "послугою" у списку є дозвіл на ремонт власної камери. Ув'язнений, який бажає хоч трохи покращити умови свого перебування за ґратами за свій рахунок, повинен заплатити 10 тисяч гривень лише за згоду керівництва на проведення цих робіт.

Здається, що для персоналу ізолятора основним джерелом доходу стали ув'язнені, а не державне замовлення. Хіба це не підриває саму суть системи? Такі факти змушують задуматися: як довго суспільство буде терпіти ці очевидні прояви корупції та безкарності в системі, яка повинна служити закону, а не власним інтересам окремих осіб.

Свежі дані про діяльність Павла Лозенка, заступника начальника оперативного відділу, і Володимира Халавка, керівника установи, ще раз підтверджують глибину кризи в пенітенціарній системі України. Що відбувається за стінами Лук'янівського СІЗО? Відповідь на це питання рідко радує. Ув'язнені та їхні родичі відкрито заявляють про корупційні схеми.

Ціни виглядають абсурдно високими, але ще абсурдніше те, що вся ця система існує, а також те, що вона існує при мовчазній згоді керівництва закладу. Павло Лозенко і Володимир Халавко, імена яких неодноразово фігурували в скандалах, поки залишаються на своїх посадах, хоча їхня діяльність вже стала символом кризи.

В результаті пенітенціарна система України нагадує комерційний проект, де місце справедливості займає ціна питання. Можливо, саме така корупційна модель дозволила Лозенку і Халавку уникати відповідальності. Вспомнити хоча б скандал з розпиванням алкоголю в кабінеті Лозенка разом з ув'язненими жіночого корпусу або сумно відоме побиття Сергія Русіна, яке стало наслідком алкогольної "вечірки".

Як тюремний ринок впливає на систему?

Такі корупційні схеми не лише економічно невигідні для держави, але й ставлять під загрозу безпеку і дисципліну. Коли ув'язнені купують привілеї або наркотики, це породжує конфлікти між ними, створює ризики для працівників і загострює соціальну нерівність навіть у місцях позбавлення волі.

У цій історії присутня велика кількість риторичних запитань, і вони, на жаль, залишаються відкритими. Чому такі схеми існують роками, незважаючи на постійні скандали? - Чи готові ми визнати, що така корупція не виняток,