Водно-болотні екосистеми зберігають воду, поглинають вуглець та є джерелом їжі. Згідно з Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя, вони приносять людству більше користі, ніж усі інші наземні екосистеми. Водночас конвенція попереджає, що за останні 50 років ми втратили третину водно-болотних угідь світу, і навіть зараз щороку втрачаємо втричі більше боліт, ніж лісів.

Об этом сообщает Устав ГРУПП

Основними проблемами є розширення сільського господарства та міст, а також посухи та високі температури, спричинені зміною клімату.

На цьому похмурому тлі є один герой, який має дивовижну силу відроджувати та захищати болотні екосистеми — бобер.

Ці пухнасті гострозубі гризуни будують греблі на водних шляхах, щоб створити ставок, усередині якого будують собі "хатинку", де можуть захиститися від хижаків.

Бобри гризуть стовбури дерев, поки ті не впадуть, а потім використовують стовбур і гілки як будівельний матеріал для греблі — разом з камінням, мулом і рослинами для її ущільнення.

Гребля спричиняє повінь, уповільнює потік води й довше утримує її у ландшафті.

"Це перетворює прості струмки на квітучі водно-болотні екосистеми", — каже Емілі Фейрфакс, екогідрологиня з Каліфорнійського державного університету.

"Кількість їжі та води у цих болотах робить їх ідеальним середовищем існування для багатьох різних видів. Зокрема тому бобрів вважають ключовим видом", — додає вона.

Протягом останніх 50 років Канада та кілька штатів США почали заселювати на свої території бобрів. Спочатку це робили для відновлення чисельності бобрів після того, як у 19 столітті на них полювали майже до повного винищення заради хутра та м’яса.

Але відновлення водно-болотних екосистем також значно посилило біорізноманіття, включно з поверненням багатьох видів жаб, риб і безхребетних.

Дослідження фінських науковців у 2018 році показало, що у ставках, створених бобрами, живе майже вдвічі більше видів ссавців, ніж в інших водоймах. У цих екосистемах були більш поширені ласки, видри і навіть лосі.

"Створені бобрами болотяні екосистеми є досить унікальними", — каже Найджел Вілбі, професор в Університеті Стерлінга, що спеціалізується на прісноводних екосистемах.

"Будь-хто може зробити ставок, але бобри створюють надзвичайно гарні для біорізноманіття ставки — частково тому, що вони містять мертву деревину й заселені бобрами, які харчуються рослинами, риють канали, ремонтують греблі, будують хатинки тощо", — додає він.

"По суті, бобри чудово створюють складні водно-болотні екосистеми, і ми ніколи не зрівняємося з ними у цій майстерності", — вважає науковець.

Завзяті бобри

Здорова водно-болотна екосистема також поглинає велику кількість вуглецю, а також, діючи як губка та вбираючи паводкові води, вона може пом’якшити наслідки зміни клімату, кажуть вчені.

Болота зберігають воду під час дощових сезонів і повільно вивільняють її під час посухи.

"Коли починається період посухи, усі рослини, що живуть у заплаві, покладаються на запаси води в ґрунті, щоб вижити. Якщо у них не буде достатньо води, вони почнуть в’янути та висихати", — каже докторка Фейрфакс.

Вони разом із командою дослідили 10 різних лісових пожеж у п’яти штатах США в період з 2000 по 2021 рік і виявили, що під час кожної з них бобри з їхніми інженерними навичками створили та зберегли водно-болотні екосистеми навіть під час мегапожеж.

"У бобрових болотах є багато запасів води, тому рослини в них не відчувають посухи, вони залишаються зеленими та квітучими", — каже вона.

Головні болотні екосистеми

Водно-болотні екосистеми включають озера, річки, болота та торфовища, а також прибережні морські зони, зокрема мангрові ліси та коралові рифи.

П’ять найбільших природоохоронних територій:

Але експерти кажуть, що бобри — це лише один з елементів вирішення проблеми відновлення водно-болотних угідь. Інші необхідні заходи включають посадку лісів уздовж берегів озер і річок, а також відновлення торфовищ і солончаків, каже професор Вілбі.

Також важливо пам’ятати, що у природі бобри зустрічаються лише в Північній Америці та Євразії.

Завезення їх до невідповідних місць може бути контрпродуктивним — так сталося в Аргентині та Чилі, де бобри, завезені з Північної Америки в 1940-х роках, експоненціально розмножувалися за відсутності хижаків, що призвело до значної втрати лісів.

Доповідь Global Wetlands Outlook, опублікована в 2021 році Конвенцією про водно-болотні угіддя, виявила найбільше погіршення стану водно-болотних угідь в Африці, Латинській Америці та Карибському басейні.

Одним із найяскравіших прикладів різке скорочення площі озера Чад біля кордонів Чаду, Камеруну та Нігерії в Західній Африці.

З 1960-х років воно зменшилося на 90%, головним чином через різке зростання попиту на воду з боку населення, яке швидко зростає, незапланованого зрошення, а тепер і посухи, спричиненої зміною клімату.

"Конфлікти, переважно між фермерами та тваринниками, через обмежені залишки води в озері були й раніше, а тепер посуха ще більше його висушує, а боротьба за воду стає ще запеклішою", — каже Аденіке Оладосу, активістка зі збереження водно-болотних угідь у Нігерії.

Беррон Джозеф Орр, провідний науковий співробітник Конвенції ООН по боротьбі з опустелюванням, каже, що водно-болотні угіддя часто є стійкими екосистемами, але тривалі посухи зараз становлять дедалі більшу загрозу.

"Прогнози зміни клімату свідчать про посилення посух у посушливих районах, що може поставити під загрозу стійкість водно-болотних угідь", — каже він.

В інших регіонах посуха також може завдати шкоди болотам, але бобри можуть допомогти їх захистити.

І завдяки понад 100 успішним проєктам реінтродукції в Північній Америці та Північній Європі, деякі водно-болотні екосистеми вже продемонстрували приклади відновлення, які дійсно вражають.