" Україна знову зазнала масованого удару з повітря. Прильоти по всій території країни. Руйнування, жертви, у Харкові сильні пожежі. Хто це бачив?..

Інформаційні стрічки світових ЗМІ забиті повідомленнями з Близького сходу, очікуваннями війни з Іраном, зростанням цін на нафту, передвиборчими баталіями в Сполучених Штатах. Нашої війни начебто немає, наших страждань немає, і нас самих немає. Хто ж стане допомагати тим, кому не треба допомагати?

Навіть жителі Києва та багатьох інших міст України, де менше прильотів, майже нічого не знають про війну. Не напружуються і не переживають, у той час, як весь схід України сьогодні у вогні. Там вщент зносяться міста і селища, гинуть люди — хто це бачить?..

Ми переборщили із секретністю. Не знімайте роботу ППО! Не фіксуйте руйнування!.. — Ок Є такі випадки, коли фото і відео шкодять нашій обороні, полегшують противнику фіксацію влучень. Але є і супутникові знімки, є ворожа агентура — вона працює, і нерозумно думати, що ворог отримує інформацію про наші військові об’єкти тільки із соціальних мереж і публікацій у ЗМІ.

Якщо ми хочемо виграти війну, ми повинні зробити так, щоб весь світ звернув на нас увагу. Треба, щоб світ побачив війну. Треба показувати війну в прямому ефірі. Знімати страшні пожежі в Харкові. Розносити по Тік-Ток моторошні панорами повітряних битв, пуски зенітних ракет, моменти влучань по крилатих ракетах, показувати роботу мобільних груп, показувати прильоти, дати можливість світу почути вибухи, плач переляканих дітей...

Будь-яка війна йде не тільки на полях битв, а й в інформаційному полі. Не тільки тупими заборонами на інформацію, а прямим впливом на людей — на уряди західних країн, на американських сенаторів, конгресменів, міністрів, на американських виборців, на польських фермерів, на канадську діаспору, і навіть на мешканців росії, які посилають до нас своїх синів.

Війна повинна прийти в стрічки іноформаційних агентств і оселитися там до самої нашої перемоги. Війна має прийти в кожен телевізор, у кожен смартфон, у кожен дім на цій планеті. Тільки тоді війна стане не тільки нашим лихом. Тільки тоді нам стануть по-справжньому допомагати."

Автор: Юрій Касьянов, ЗСУ

(Джерело).

«Аргумент»